Мереживо засмучених беріз

Мереживо засмучених беріз

Твій погляд чарувало біля школи,

Це край, де народився ти і ріс,

Який ти не забудеш вже ніколи.

Вологий подих вітру з синіх гір

Колише хвою ніжно смеречини,

А погляд твій, неначе погляд зір,

Тривожить душу юної дівчини.

Нехай завжди синіють небеса,

Замріяними хмарами забуті,

Мене так вабить світу ця краса,

Як перемоги, що в житі здобуті.

Хай посмішка злітає з твоїх уст,

Ти відчуваєш серцем мою душу,

Хоч вабить світ нас сотнями розпуст,

Та лиш з тобою я в дорогу рушу…

 

Все чувства осенью острее

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::

... быть может, во всём виновата осень; я ощущаю её сильнее, чем ты. Осенью рвутся пакты и всё становится недействительным. И человек хочет... Да, чего же он хочет?
— Любви.
Эрих Мария Ремарк. «Тени в раю

:::::::::::::::::::::::::::::::::::::

Все чувства осенью острее…

Перед смирением душа,

Поняв что рано вечереет

Глядит на парк, едва дыша.

А там янтарные аллеи

Листвой летящею шурша,

О чем- то словно сожалея,

Под капли дождика кружат

Все чувства осенью острее,

За листопадом вслед летят

Дорог касаться им больнее,

Мечте заветной не вредя.

Ступает тихо по аллее,

Любовь как юное дитя

И на душе слегка светлее,

Как в небесах после дождя

Картина дня

))}
Loading...
наверх