Вже календар проголосив весну,
Термометр до плюсів потягнувся,
Під зорями спокійно не засну,
Бо з чимось незвичайним перетнувся.
Твоїх очей незаймана краса –
Моїх ночей нестримана розрада,
Тут свіжість поцілунків, як роса,
Тут посмішка, яка стрічає радо.
В душі кипить і серце б’ється знов,
Вганяє спритно кров у мої жили,
Скажи мені – кохання чи любов,
Захоплення чи смуток пережили?
Коханим не байдужі почуття,
Яке і поцілунки не ховає,
В коханні зародилося життя,
Де цілий світ нам про любов співає.
Мабуть, навколо все не просто так,
Мабуть, це світло – почуття одвічне,
Що людству подає таємний знак,
Що є просте, чуттєве та окличне…
07. ІІІ. 2014 року