Чи взяв ти, брате мій, гітару?
Хай Бог тобі додасть там дару
та заспівай про рідний край,
красу дівчат, зелений гай,
квітучу й славную країну,
про нашу неньку Україну,
та нагадай карпатський ліс,
в якому воля, де ти зріс…
Де гори хмари надувають,
де чаклуни всі чари знають,
гірський кришталь біжить струмком,
кохані з стрічками, з вінком,
де грає скрипка і цимбали,
де словом, як мечем рубали,
де воля для душі – то лік,
якщо ти справжній чоловік.
Нехай звучить невтомно пісня,
що з нами правда завжди, й дійсно,
вже кличе всіх вперед, у бій,
де побратими, де ти свій!
Хай пісня стане нашим гаслом,
доки вогні в душі не згасли,
поборемо це зло тепер,
доки живий ти і не вмер!
Ніхто з нас не шукає броду,
бо ми козацького всі роду
нам розум каже в бій іти,
я не стою, і ти, і ти…
За нами, браття, вся країна
- чарівна, рідна Україна,
за нами мати, брат, сестра
і доля наша не проста!
Ми йдемо всі, неначе лава,
коли звучить: «Героям слава!»
Ми український славний рід,
де я й мій син, мій батько й дід.
Кайдани хай впадуть іржаві
– ми всі за щастя у державі!
Ми проти кривди – це як смерть,
і кажемо всі: «Банду геть!»
